18 травня - День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

82 роки тому, вранці 18 травня 1944 року, для кримських татар почалося вигнання з рідної землі. Людям давали лічені хвилини на збори — в середньому лише 15 хвилин. Родини поспіхом залишали домівки, речі, спогади і все своє життя. Жінок, дітей, людей похилого віку вантажівками звозили до залізничних станцій, а далі у переповнених товарних вагонах відправляли за тисячі кілометрів від Криму. Дорога тривала тижнями.

Поки люди помирали в дорозі та на спецпоселеннях, їхні домівки й майно передавали іншим переселенцям. А згодом почалося стирання самої пам’яті про кримських татар: змінювалися назви міст і сіл, ліквідовувалася автономія, заборонялася навіть згадка про народ у переписах.

Тих, хто вижив, фактично прирекли на довічне вигнання. До 1956 року вони не мали права залишати місця заслання. Навіть після зняття звинувачень повернутися додому їм не дозволяли. Масове повернення до Криму стало можливим лише наприкінці 1980-х років.

Сьогодні ми згадуємо силу народу, який пережив вигнання, зберіг свою ідентичність, мову, культуру та право називати Крим своїм домом.