Таємниці поетичного «Будинку з ірисами»

Таємниці поетичного «Будинку з ірисами»

📍Локація: вул. Юрія Іллєнка, 8.

🌸 Чому іриси?

Свою поетичну назву цей двоповерховий особняк дістав завдяки щедрому рослинному декору на фасаді.

◾️Над парадним входом гостей зустрічають п’ять великих ірисів, які витончено переплітаються своїм листям;

◾️вище тягнеться декоративний фриз, також оздоблений цими квітами;

◾️ навіть напівкруглий балкон другого поверху спирається на консоль, яка виконана у вигляді букета ірисів.

📐 Будинок побудували у 1910–1911 роках за проєктом видатного цивільного інженера Володимира Безсмертного. Безсмертний був одним із небагатьох знакових зодчих, хто був українцем за походженням і киянином за народженням. Якщо ви вже гуляли нашим минулим маршрутом і бачили «Будинок з котами» на Гоголівській, то це робота того самого автора. До речі, на території садиби з ірисами колись був ще й розкішний сад (який, на жаль, не зберігся) та флігель.

💼 Хто такий Микола Грабар?

Особняк будувався для голови Київського окружного суду — Миколи Степановича Грабаря. Окрім судівництва, він активно займався благодійністю.

Його дружина, баронеса Єлизавета Притвіц, очолювала наглядовий комітет школи домознавства на Лук'янівці, де безкоштовно навчали дівчат із бідних родин та сиротинців.

Родина Грабарів прожила тут до 1918 року. Згодом дім став прибутковим, а у 1921 році прийшли більшовики й націоналізували будівлю. За радянських часів у будівлі розташовувались:

◾️дитячий будинок та трудова школа;

◾️Товариство культурних зв’язків із закордоном;

◾️ Інститут використання газу Академії наук УРСР.

Навіть через сто років і радянські перебудови, робота Безсмертного показує, як можна поєднувати архітектуру з живими деталями.